19 червня у Луцьку відбувся Квартирник «Музыка
волн», який зібрав під одним дахом старенького кінотеатру «Ретро» усіх
шанувальників творчості легендарної особистості,  музиканта, поета і актора Віктора Цоя. 21–го
червня йому б виповнилося 48 років. Луцька молодь заклик відсвяткувати цю
світлу дату, зустріла із захопленням, адже не так часто випадає зустрітись із
старими друзями, згадати молодість чи юність (у кого як), і поспівати
найулюбленіші пісні. Людей зібралося більше, ніж міг вмістити зал. Тому всі
сідали тісненько на підлозі і здавалося, що всі ці люди і 40-літні чоловіки у
шкірянках і 15-літні дівчатка в кедах давно знають один одного. Їх об’єднувала
музика, їх об’єднав Цой.

            Розпочав
вечір Віктор Бура (гурт «Своя сорочка»), розквіт творчості якого припав саме на
90-і, коли такою доленосною для багатьох молодих людей стала пісня «Хочу
перемен». Крім відомих пісень Віктора Цоя Бура виконав ще 2 свої пісні в стилі
того часу. Хоча не знаю чи можна назвати, що пісні виконували саме запрошені
музиканти, адже співав весь зал, всі в один голос.

Далі Ольга Ластівка прочитала
вірші Цоя під акомпанемент гітари Віталія Єганова («Джигура»). А ще був сюрприз
документальний фільм про Цоя, його життя і творчість.

            Наступним
виступав відомий в Луцьку гурт «Копірайт». Пісні, які вони виконали, підходили
їм за стилем виконання і по духу. «Печаль», «Кукушка», «Видели ночь» народ із
захопленням слухав, підспівував і згадував своє найсокровенніше.

            На
Квартирник також завітав гурт «King Size». Здається, якби не «Восьмикласниця» у їхньому виконанні вечір був би не
повний. А потім лідер гурту сказав, що людям не потрібно бути стадом і виконав
пісню «Белый
день» (пам’ятаєте слова «Если есть стадо, значит есть пастух…»).

Жоден квартирник не проходить без прописаних у «Квартирі» Анатолія Вітинського та ВоФки Мандфреда, нині гурту «Радіо».
Вони виконали пісні «Музыка волн» та «Это не любов» і підкорили всі дівочі
серця в залі.

А під час того всього зал співав, сміявся...і навіть пан Сандалов підігрували на флейті :)

Молодий гурт «Обсерваторія» завершував першу частину квартирника
піснею «Нам с тобой». І можливо нам іноді дійсно не зрозуміти «Где лицо, а где
рыло», але на мою думку, творчість таких людей як Віктор Цой допомагає нам
зрозуміти сенс нашого борсання у стрімкій, невпинній річці під назвою життя.

Друга частина
Квартирника була дуже сімейною. Всі хто мав бажання могли взяти участь у грі
під назвою «Вільний мікрофон», поспівати, поспілкуватися з однодумцями, одним
словом бути з усіма і залишатися собою.

А ще під кінець вечора радісно прискакали наші прописані квартиранти - гурт БугиДО та виконали кілька пісень Цоя на мотиви Pink FLoyd

І якщо для когось
тема вшанування пам’яті Віктора Цоя «заїжджена» (майже цитата), а ідея
створення «Квартирника» така, що віджила своє, то хочеться побажати щасливої
дороги в напрямку до «Версалю», «Золота», «Колізею» (о, боже)… з півлітрою
якогось шмурдячку. Кожному своє )))